%201%202.png)
.png)
Про що цей закон?
Закон "Про медіа" створює фундамент для діяльності усієї галузі.
З чого складається цей фундамент?
З визначення основних понять (наприклад, що таке медіа) та визначення об’єктів і суб’єктів галузі, хто саме є представником галузі, чию діяльність регулює цей закон, які права та обов’язки мають суб’єкти медіа.
До медіа тепер офіційно входять як традиційні ТБ і радіо, газети, так і каталоги програм, відеохостинги, особливо законослухняні блогери, онлайн-преса — тобто багато нових, не визначених раніше суб’єктів.
- лінійні, тобто суб’єкти, що виробляють класичні телебачення і радіо;
- суб’єкти, що надають нам доступ до каталогів програм на кшталт Megogo, Takflix та ін.;
- суб’єкти у сфері друкованих медіа;
- суб’єкти у сфері онлайн-медіа (преса, що перебралася в інтернет);
- провайдери аудіовізуальних сервісів (в народі - кабельники);
Також законом визначено незалежного регулятора — представника держави: Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, яка може звернутися до міжнародних компаній (наприклад, Meta, Alphabet або Twitter) із запитом регуляції некоректної інформації про Україну та протидіяти відкритій пропаганді.
Важливо також, що закон створює умови прозорості, коли джерело інформації має бути фіксоване за власниками медіа. Тепер в обов’язковому порядку визначається власник джерела, що розповсюджує інформацію. Саме власник, а не "якесь невідоме джерело" відповідає за якість інформації, відповідність галузевим стандартам, а також несе відповідальність за порушення. Такі зміни мають створити умови для створення якісного контенту за вищими стандартами.
Законом "Про медіа" Україна імплементує Директиву ЄС про аудіовізуальні медіасервіси. Відтак — захищає економічні інтереси різних гравців ринків ЄС, регулює використання зображень дітей і контент із категорії "Страх, сміх, секс". Закон «Про медіа», як і Директива ЄС, також захищає інтереси національних спільнот, ЛГБТ тощо. Ці основи обов’язкові та актуальні вже. Крім того, Україна захищає і власні інтереси з огляду на її історичний спадок та війну. Саме тому запроваджені мовні квоти та обмеження російського контенту.
Однією з головних та найцікавіших частин цього закону є співрегулювання — механізм залучення ринку до вироблення політик і правил, на які готові підписатися самі гравці ринку.
Також важливе питання — способи регуляції. Що саме йде за помилкою або порушенням закону? А йтимуть санкції. Це теж окрема важлива частина цього закону.
Співрегулювання — це інструмент взаємодії між регулятором (Нацрада) та суб’єктами медіа. Цей інструмент дозволяє розглядати незрозумілі питання, які потребують пошуку нових норм, рішень, стандартів, а також регулювати спірні питання без участі суду.
Санкції — це штрафні заходи, що застосовуються у разі порушень норм Закону "Про медіа". Санкції починаються тоді, коли повідомлення про порушення (приписи) не дали бажаного ефекту. Тоді Нацрада починає накладати штрафи, а якщо і тут не допоможе — із подальшим блокуванням діяльності на певний термін, або в разі системних порушень — скасування ліцензії та розгляд справи в суді.
Нові розділи закону та норми набуватимуть чинності поступово. Дещо працює вже, про щось важливо знати та мати на увазі як те, що вже скоро стане стандартом медіажиття.
Звичайно, зміни значущі та обговорень у суспільстві було вже дуже багато. Сам закон — досить об’ємний документ. Але тепер це наші нові правила та алгоритми професійного життя, тож нумо розбиратися?
